На Україні готують другий Ірак?

05:38
Колишній керівник ізраїльської спецслужби "Натів" Яків Кедмі, який не вірить у російську присутність на Донбасі, у прямому ефірі відеостудії "Pravda.Ru" проаналізував співвідношення сил на українському театрі воєнних дій. Розповів про помилки американського та українського командування і посилення позицій ополчення, які він розгледів з Ізраїлю. Також він роз'яснив, чому США і НАТО не будуть вплутуватися у війну на Сході України.
- Яків Йосипович, ви говорили, що війна на Україні може початися випадково. Як ви оцінюєте нинішню обстановку?
- Коли я говорив, що війна може початися ненавмисно, я мав на увазі, що жодна зі сторін своїми планами і діями не хотіла відновити війну. Але ситуація виходить з-під контролю, незалежно від бажання учасників, події можуть призвести до повномасштабної війні. Це, по суті, те, що відбувалося на Україні. Київська влада вирішила будь-що-будь утримати Донецький аеропорт, вони посилили угруповання біля нього і посилили тиск на інших точках, щоб не дати донбасівцям сконцентрувати достатньо сил.
Зрештою це призвело майже до повноцінної війні по всіх лініях дотику. Ще не бої в повному розумінні, але сутички зараз йдуть постійно. Навколо Дебальцеве вже більше схоже на справжні бої. Якщо ситуація розвиватиметься так і надалі, це дійсно може привести до корінних змін на фронті.
Українська влада все більше кидає у бій своїх людей. На відміну від неї Донецька і Луганська республіки не задіюють свої резерви. Вони поки не беруть участі в боях і навіть у сутичках, хоча може було б варто їх застосувати у свій час в аеропорту чи зараз у Дебальцевому. Ймовірно, ці резерви чекають і призначені для інших цілей, і навряд чи ці цілі оборонні.
За останні тижні підтвердилася професійна перевага донецьких і луганських збройних сил над рівнем рядових солдатів та командування України. Особливо це позначається в артилерійських дуелях. Хоча артилерії у Новоросії менше і вона не така сучасна, як українська, вона в Дебальцевому досягла багато великих результатів, завдяки професіоналізму самих артилеристів і тактичному використанню артилерії.
Події на Україні все більше і більше розвиваються у військовій площині. У політичному вирішенні питання - повна стагнація під акомпанемент тих чи інших заяв, які практичного результату не дають. З одного боку, це пропагандистські заяви української та американської сторони, з іншого боку - спроби налагодити якийсь діалог з боку Росії і донбаських республік.
Але на це їм знову відповідають порожніми пропагандистськими заявами. Тому все вирішується на полі бою. Ймовірно, це буде тривати до тих пір, поки розвиток подій на полі бою не приведе одну зі сторін, швидше за все українську, до того, що треба домовлятися, а то буде гірше.
- Ви говорите про дії української армії, українського командування. Але все більше стає відомо не тільки про постачання озброєння, а й про іноземних інструкторів та загонах найманців. Все-таки хто воює і віддає накази?
- Те, що не ведуться конструктивні політичні переговори, це рішення української сторони під впливом підтримки та рекомендацій, які вони отримують насамперед з Вашингтона, бо Європа грає в цьому другорядну роль.
Видно неозброєним оком, що на українській стороні з'являється все більше і більше інструкторів-радників. Але вирішити вони нічого не можуть. Є "чудовий" досвід використання американських радників в афганській і в іранській арміях. До чого призвело, ми знаємо.
Ми бачимо, що на Україні намагаються поставити ті чи інші види озброєння. Але, по-перше, будь-яка зброя коштує грошей. Віддавати її задарма Європа не зовсім готова. Можна поставити за непридатну суму невелику кількість, але реального впливу на театр військових дій це не має.
Президент США недавно висловився, що Сполучені Штати підтримують і будуть підтримувати демократичну Україну. На його, як би, сленгу, Україна - демократична. Але він сказав також: воювати за Україну Сполучені Штати не будуть. Це говорить однозначно, що всі надії української влади, яка вважає, що продовженням воєнних дій вони привернуть до військового участі американців чи НАТО, безпідставні.
Так, буде якась допомога, пошлють ще 10 радників, ще 20 радників, але на більше Сполучені Штати не готові і навряд чи на це підуть. Сполучені Штати хочуть нарощувати економічний тиск, а не військовий, бо це єдине, що у них є. Це ж - питання державних пріоритетів Росії, наскільки це економічний тиск вплине на них.
Якщо виходити з концепції російського керівництва, що процеси на Україні загрожують безпеці Росії, то зрозуміло, що Росія буде до них ставитися так, як держава ставиться до питань своєї безпеки.
Іншими словами: Америка і Європа за Україну воювати не будуть. Росія, якщо вважатиме, що це необхідно для того, щоб позбавити країну від загрози сьогоднішньої або завтрашньої, буде воювати, якщо треба - на території України.
- Виникла незрозуміла ситуація з новою мобілізацією. Порошенко каже, що все прекрасно, українці із задоволенням йдуть в армію, але чиновники міноборони і депутати обурюються, що набір провалений. Як ви думаєте, люди ще вірять Порошенко і Обамі?
- Якщо американці і вірять, то тому, що вони завжди були схильні вірити в ті ілюзії, які їм вселяють. Вони вірили, що створили демократичну владу і сильну армію в Іраку. На ділі американські радники за всі роки свого правління довели іракську армію до такого стану, що кілька тисяч бандитів розсіяли її, і вона розбіглася.
Зараз є ілюзія в американців, що українська армія здатна при невеликому зусиллі стати серйозною військовою силою. Цих ілюзій їм теж належить позбутися.
Якщо Порошенко та інші керівники України теж вірять своїм пропагандистським заявам, то мені їх не шкода - шкода Україну, бо за це платитимуть ті, кого сьогодні закликають. Чи вдасться їм набрати достатню кількість військовослужбовців, я не знаю.
Я точно знаю, аби з непідготовленого молодого хлопчини, навіть якщо у нього є природні дані, зробити солдата, потрібно від восьми місяців до року. Раніше цього терміну, це буде, що називається, гарматне м'ясо. Ми бачимо, що відбувалося в Донецькому аеропорту і зараз відбувається навколо Дебальцевого з цими  солдатами і офіцерами. Крім того, армія дуже залежить від постачання. І я не бачу, що українська армія може справлятися з цими завданнями.
- Нещодавно Україна оголосила Росію країною-агресором. Як ви вважаєте, навіщо?
- Це нагадує заклинання якихось шаманів, язичницьких працівників культу, які на ворога кажуть: "Цур тобі". Найбільше це нагадує ритуал корінних жителів Нової Зеландії маорі. Вони перед боєм роблять страшні обличчя, називають ворогів всякими нехорошими епітетами, щоб їх налякати, а себе підбадьорити.
І українські політики цілим ладом будують страшні пики і вимовляють заклинання: от ви такі сякі, зараз ми вас так і так зробимо, ви - агресори, терористи і так далі.
- А слідом за цим генштаб України визнав, що на території України російських військ немає.
- Ця заява вибиває ґрунт з-під усіх заяв про те, що Росія атакувала Україну, веде агресивну війну проти України. Якщо там немає російських військ, то воюють на території України українці. Якщо воюють українці-ополченці, це підтверджує, що йде війна між двома-трьома групами українського населення та української влади, тобто це - внутриукраїнська проблема.
І для того, щоб вирішити цю проблему, українські громадяни повинні говорити з українською владою. А Росія тут може допомогти, але вона не є стороною в цьому внутрішньоукраїнському конфлікті. Росія є стороною в російсько-американському конфлікті, в російсько-європейському конфлікті, тому що там так повернули розвиток подій.
- Що ви думаєте про рішення ПАРЄ позбавити Росію права голосу?
- Має сенс бути в міжнародній організації, яка дієздатна. Якщо вони недієздатні і членство в них формальне, якій країні в ній треба бути? Наприклад, Сполучені Штати не є членом Міжнародного суду з прав людини. Просто тому, що не хочуть. Вони не є членами цього суду, тому вони непідсудні цьому суду. Від цього Сполучені Штати ніяк не постраждали.
Росія повинна більш тверезо ставитися до всіх міжнародних організацій. Після ізоляції, в якій був Радянський Союз, нове російське керівництво кинулося в усі міжнародні організації, вважаючи, що тепер ми загальновизнані, як усі, і будемо говорити на рівних.
Виявилося, ні, - якими були ізгоями, такими й залишилися. Тільки раніше був один привід, щоб на вас тиснути, а зараз буде інший привід. А причина залишається та ж - надто ви велика країна, надто ви потенційно можете бути незалежні, а це нікому не потрібно. І тому членство в усіх міжнародних організаціях Росія повинна розглядати з точки зору доцільності і користі. А якщо її немає, то і членства там - ні.
У США є закон і практика: якщо міжнародна угода, яка ними підписана та затверджена, суперечить їх інтересам і безпеці, Сполучені Штати мають право її не виконувати. Чітко. Все, що ми підписуємо, дійсно доти, поки нам це вигідно. А коли нам це не вигідно, то ми цього не робитимемо. Росія, принаймні в цьому, повинна взяти з них приклад.
Виконувати тільки те, що відповідає інтересам і національній безпеці Росії, і брати участь тільки в тих організаціях, які цьому сприяють.
- Ми говорили минулого разу, що якщо уряди діють на шкоду інтересам своїх країн, це відіб'ється на виборах. Як ви вважаєте, події в Греції - це перша ластівка?
- За умов, в яких існує Західна Європа, в тому числі Греція, якщо населення незадоволене політикою уряду, воно його змінює. Зверніть увагу не тільки на зміни загального вектора в Греції і зміну влади, а й на те, що сказав новий керівник Греції про Україну.
Він чітко і ясно висловив свою позицію по відношенню до нинішньої влади на Україні. І не треба забувати, це сказав керівник країни, яка є ще членом Європейського союзу і НАТО.
Події в Греції вплинуть на європейську спільноту і на НАТО. Інша справа, що ці ускладнення вдарять, в першу чергу, по економічно слабким країнам. Вже сьогодні Угорщина є непокірним членом Європейського союзу, а погіршення політичного становища в Іспанії, в Португалії, у Франції та в Італії може призвести до внутрішніх політичних змін у цих країнах.
Найбільша небезпека в Італії - що держава розпадеться. Замість однієї Італії буде декілька. Ці відцентрові сили дуже сильні. І при погіршенні економічного становища, ймовірність розпаду Італії більше ніж в Іспанії і відхід Шотландії з Об'єднаного королівства.
Так що при такому напруженому економічному становищі я б не радив нікому розхитувати човен додатковими витратами, які вимагає ця прірва, яка називається Україною. Це чорна економічна діра.
- Ваш прогноз на найближчий час? Що робитимуть американці, європейці, українці?
- Українська влада повністю залежить від Вашингтона. У Вашингтоні вирішать те, що вони можуть в силу свого розуміння і своїх обмежених можливостей. Тому сьогодні основна карта, яку розігрує Вашингтон, економічний тиск на Росію. Чим далі, тим більше, наскільки вони вважають це ефективно.
А Європа затиснута між своїми інтересами і тиском Сполучених Штатів. Поки що вона буде робити те, що диктують Сполучені Штати, навіть якщо це всупереч їхнім інтересам. Тому що відмова підкорятися їхній політиці більше шкодить, на думку нинішньої влади, інтересам цих країн.
У такому ключі і будуть розвиватися події. Економічний тиск Сполучених Штатів на Росію. І як Росія буде з цим справлятися і реагувати. Тобто це - протидія економічних гігантів. Якщо піде Росія на поступки - для цього є своя ціна. Не піде, знайде можливості відстоювання державних пріоритетів, не піддасться тиску, значить результат буде не той, на який розраховують у Вашингтоні.
Розмовляла Інна Новікова, "Правда.ру"
Переклад українською - видання "Подія"

Share this

Related Posts

Previous
Next Post »