Курченко продолжает крутить "схемы" в "ЛНР"

07:27 Add Comment
Еще в конце сентября владелец поставляющей электричество в "ЛНР" группы "СЕПЕК", за которой стоит небезызвестный в Украине "человек-паспорт" Сергей Курченко, якобы договорился с заместителем министра экономического развития России Сергеем Назаровым об оплате оказываемых его компанией услуг за счет "бюджетных" средств "ЛНР", очевидно, с неким "роялти" для господина Назарова. Об этом в подробностях пишет издание "ФАКТb)".
Как известно, Сергей Назаров непосредственно входит в группу координаторов финансовой и прочих видов помощи Донбассу, созданной в аппарате Председателя правительства Россиийской Федерации Дмитрия Медведева. Группу эту возглавляет также небезызвестный главный идеолог "федерализации" Молдовы (автор "Меморандума Козака" - плана объединения Молдовы и "Приднестровской молдавской республики"), нынешний "куратор Крыма" - заместитель председателя Правительства РФ Дмитрий Козак.
Под конец года, естественно, возникла потребность "позакрывать" открытые финансовые вопросы между субъектами хозяйствования, потому как "война-войной", а народу нужен свет и тепло, хоть иногда.
Одним из субъектов хозяйствования выступила ООО "Луганская энергетическая компания", которая еще в августе сего года каким-то чудом оставалась в собственности украинско-российского олигарха Константина Григоришина.
Однако, явно не без колдовского влияния главы аппарата руководителя "ЛНР" Ирины Владимировны Тейцман, некогда маститого украинского олигарха "развели как лоха" и благополучно "кинули" на целое предприятие юристы Сергея Курченко, с которыми "Фиона", как нежно ее называют члены "Совета министров ЛНР", заблаговременно договорилась и о своих "комиссионных".
В дальнейшем, по плану не привыкшего мыслить другими категориями Сергея Курченко именно "Луганская энергетическая компания" должна была стать той важнейшей технической составляющей прожекта по вытягиванию "бюджетных" средств "ЛНР" (спасибо Аркадию Дворковичу!) под видом контрактов с группой "СЕПЕК", в том числе и для удовлетворения вполне земных имущественных интересов в первую очередь самого Сергея Курченко, которому явно скучновато в суетливой Москве, где такие же как он, сами, пешком и в припрыжку бегают по властным кабинетам в поисках хоть какой-нибудь "темы", не говоря уже о "схеме"! Человек, привыкший в Украине к толпам туповатых и жадноватых чиновников, просящихся поучаствовать в чем-то "великом", снимая "за свои" недешевый и фешенебельный офис в "Москва-сити", он сам оказался на месте просящего и какое-то время был вынужден метаться по кабинетам в поисках того, кто соизволит с ним хотя бы побеседовать.
Так уж случилось, что получилось именно с Сергеем Назаровым, что по доброте душевной было поверил своему украинскому тезке-вундеркинду, который так стремится закрепиться в России и не на последних ролях. Они (последние, эпизодические роли) претят Курченко даже по своей сути, ибо он весьма вероятно ошибочно убежден, что он блистательный бизнесмен, не чета и не ровня подавляющему большинству московских деляг.
Первыми "взбунтовались" должностные лица ООО "Луганская энергетическая компания", ответственные за принятие решений и имеющие права подписи. И не потому, что их компанию попробовали перекупить "в темную", а потому, что предложенная "схема", в разработке которой принимала участие лично глава аппарат Игоря Плотницкого - Ирина Тейцман, ведет к неизбежной "посадке" на приличные даже по меркам России сроки тюремного заключения.
Самое интересное в этой ситуации, что охраняя все это время ООО "Луганская энергетическая компания" Константина Григоришина, как впрочем, и ООО "ДТЭК" Рината Ахметова, Игорь Плотницкий огласил территорию "ЛНР" территорией "без олигархов" и формально запретил Курченко не только вести бизнес на территории "ЛНР", но и посещать "республику". При всем при этом сохраняя практически непосредственную связь с ним через Ирину Тейцман.
Ситуация на энергопоставляющих предприятиях "ЛНР"/"ДНР" вследствие вымывания организованного при попустительстве "верхушки" Правительства РФ и при участии "руководителей республик" настолько всем понравилась, что задолженность перед украинской госкомпанией "Энергорынок", чье электричество по-сути и поставляется потребителям в "ЛНР", составляет уже около 1 млрд. долларов США.
Конечно, как говорит Ирина Тейцман, такое никак не могло прийти в голову ее шефу, которого она до сих пор считает "беззубым временщиком", что совершенно не способен думать ни о чем, кроме таких баснословных денег, что сами идут к нему в руки. Модерируя переговоры Игоря Плотницкого с кем бы то ни было, Ирина Владимировна давно захватила нужную для выгодных манипуляций инициативу и теперь, вместе со своей старшей подружкой, женой экс-губернатора Луганщины Владимира Пристюка (ставленник Александра Ефремова) Татьяной Альбертовной, иногда даже совместно обсуждают, чем еще можно безнаказанно поживиться?
Именно благодаря лояльности Плотницкого к Тейцман, Татьяна Альбертовна не только сохранила имеющиеся ювелирные салоны в "ЛНР" и планирует открывать новые, но и подумывает о том, а на подмять ли "под себя" несколько ломбардов при участии специалистов из концерна "Золотой век", который совершенно не смущаясь уже сегодня "парит" луганчанам контрабандный турецкий золотосодержащий неликвидный ширпотреб с нанесенными еще перед погрузкой на транс-черноморский паром украинскими "585"-пробами.
Что, интересно, будут делать эти "кумушки", если Ирину Тейцман "кышнут" из "администрации"?
    
"ФМ"

Провал спецоперации "Онищенкогейт" или кто назначает и инструктирует врагов Порошенко

20:05 Add Comment
Как сообщает издание "Политгерменевт", нардеп Александр Онищенко стал настоящим "свистуном" ("wistleblower" - англ. "свистун" - применяется для носителей резонансной информации, которые буквально "взрывают" информационное пространство своими разоблачениями, как, например, модератор "Wikileaks" Джулиан Ассанж), которому прочат успех приснопамятного поддиванного "шалунишки" майора Мельниченко? Сколько еще можно рассказывать и доказывать, что Украина - под множеством прицелов самых разнообразных медиа-киллеров и не только с приставкой "медиа"? "Обозреватель", как выясняется теперь, совершенно не зря окрестил бывшего креативного директора телеканала "112 Украина" и приближенного экс-министра внутренних дел Украины генерал-майора внутренней службы Виталия Захарченко - Виктора Зубрицкого "эфэсбешником".
Дело в том, что Виктор Зубрицкий, действительно сохранил теплые отношения с некоторыми сотрудниками созданного при его непосредственном участии телеканала "112 Украина", так как был де-факто координатором взаимодействия с реальным на тот момент учредителем этого электронного средства массовой информации в лице... сбежавшего в Россию министра внутренних дел. Затем, вышло так, что телеканал оказался продан, а Виталий Захарченко, получив в конце 2014 года российское гражданство, "восстановился" на государственной службе в российской государственной корпорации "Ростехнологии" под началом бывшего старшего товарища (и буквально соседа по дому) некогда майора государственной безопастности Владимира Владимировича Путина по работе в структруре Западной группы войск с дислокацией в Восточной Германии (ГДР) по линии Первого главного управления КГБ СССР (внешняя разведка) и Третьего главного управления КГБ СССР (военная контрразведка) - на то время руководителя представительства в ГДР производственного объединения "Луч" (Оборонпром СССР), на данный момент генерал-полковника госбезопасности Сергея Викторовича Чемезова.
Именно тогда, в 80-е в Дрездене сдружились первые жены Путина и Чемезова, а затем, когда для Путина сработал сценарий "Лифт наверх", Чемезов с 1999 года фактически сосредоточил в своих руках бразды правления всем оборонно-промышленным комплексом Российской Федерации, продолжая, иногда даже в угоду Джорджу Соросу, торговать остатками советского и прибытками российского вооружения по всему миру, нередко за спиной того же Дмитрия Рогозина, что в статусе вице-премьера, якобы, единолично отвечает за военно-промышленный комплекс в правительстве России.
Повезло Виталию Захарченко и его "журналистскому Санчо Панса" Виктору Зубрицкому попасть в ближайшее окружение тех людей, что не формально, а в суровой действительности формируют ту самую пресловутую российскую политику в сфере безопастности и обороны, ознаменовав появление так называемой стратегии "гибридной войны"? Ни в коем случае!
Нельзя списать на "везение" то, что бывшего министра внутренних дел Украины давно и тесно "опекали" и "окружали" функционеры "партнерских" органов безопастности, оказывая где методическую, а где и практическую помощь в выполнении их же настойчивых просьб, одной из которых, очевидно, и было не замечать при откровенном попустительстве экс-главы СБУ Александра Якименко неприкрытой диверсионной работы в Министерстве обороны Украины со стороны получившего лишь в 2004 году украинское гражданство, сына главы Комитета по угледобывающей промышленности Минтопэнерго РФ (1998-2000) Альберта Саламатина - Дмитрия, спешно продолженной военным финансистом Павлом Лебедевым. Это самая настоящая закономерность!
Следует также напомнить, что сравнительно недавно к журналистам "1+1" попала выдержка из секретной милицейской базы "Скорпион", в которой хранятся дела так называемых "VIP-преступников". Именно в этой базе беглый украинский народный депутат и миллионер Александр Романович Онищенко фигурирует под именем Александр Раджабович Кадыров. В деле указано, что в начале 90-х Кадыров-Онищенко был "бригадиром" в преступной группировке криминального авторитета "Киселя" и работал под кличкой "Татарин", получив, правда всего три года условно.
"Я лично, как руководитель криминальной разведки, принимал участие в разработке его группировок", - рассказал Валерий Кур, экс-начальник УБОП УМВД Украины. В Интернете так же есть информация, что отец Александра Онищенко — Раджаб Кадыров когда-то работал заместителем начальника оперативной части Лукьяновского СИЗО (Киев), где пользовался авторитетом у коллег, а затем получил назначение на руководящую должность в тюрьме города Бухара. До сравнительно недавнего времени он занимал пост заместителя министра внутренних дел Узбекистана - начальника Главного управления исполнения наказаний, поговаривают, был другом Владимира Анатольевича Левочкина (отец Сергея Левочкина - главы Администрации Президента Виктора Януковича, а нынче - народного депутата Украины), которого и просил в свое время "присматривать" за сыном на чужбине. Не известна настоящая причина того, почему Александр Кадыров сменил фамилию отца на фамилию матери — «Онищенко», а отчество с «Раджабович» на «Романович», однако, по досужим предположениям, это произошло с целью "избавиться" от "темного" прошлого нынешнего героя-разоблачителя президентов.
Доподлинно известно, что пошедший по стопам отца, мастер спорта по боксу, юный выпускник Харьковского высшего военного училища тыла МВД СССР (курсант второго "пограничного", т.е. курируемого КГБ СССР, взвода учебной роты на потоке с углубленным изучением немецкого языка) лейтенант Александр Кадыров был с соответствующей рекомендацией "отличника боевой и политической подготовки" спешно отправлен для дальнейшего прохождения службы... в Западную группу войск СССР с дислокацией в ГДР, где он служил до 1992 года включительно, пока не был уволен в запас и, спустя несколько месяцев, "всплыл" в окружении киевского уголовного авторитета "Киселя".
Надо ли говорить, что назначение в ЗГВ было получить не просто, даже учитывая родственные связи Онищенко и для этого очень часто было просто необходимо дать "добровольное" письменное согласие на сотрудничество с органами КГБ СССР.
Вот, друзья, и получается, что, как ни крути, история с эфирным вещанием компромата в исполнении Александра Онищенко все больше и больше напоминает ставшую "притчей во языцех" тарабарную "киселевщину", плодимую "ВГТРК" и "НТВ", а также многими другими центрами "агитпродакшн", где Украина и все, что с ней связано - верхний "топ" повестки дня и главных информповодов для изощренной пропагандистской деятельности не столько, чтобы разбудить ненависть к "братскому" народу среди своих потребителей, сколько, чтобы "заболтать" внутренние проблемы, разруху в целых отраслях экономики, вымирание целых населенных пунктов, деградацию производства и стремительно растущую пропасть между олигархами и народом, что в общем характерно для всех постсоветских стран, за исключением, пожалуй, Прибалтики. Правда, в большинстве стран бывшего СССР олигархи не пытаются заполучить безнаказанность путем поочередного развязывания "гибридных войн" с соседями, не создают, не поддерживают и не вооружают сепаратистские движения, создавая тем самым вокруг себя целый пояс террористических анклавов, живущих по своим законам.
Был бы рад отец господина Онищенко, видя до каких глубин пришлось опуститься его сыну потурая своим "московским" хозяевам и их приспешникам в целенаправленной работе по уничтожению украинской государственности.
Нет сомнений, что в случае удачного воплощения планов Кремля по упразднению государства Украина и его замены на контролируемые из Москвы криминальные анклавы, пребывающие в междуусобной войне друг с другом, - этот опыт будет последовательно применяться и к другим соседям России, за исключением, пожалуй, сильных противников, как Иран, Китай, Турция и Япония, ведь остальных будет достаточно запугать: смотрите, что мы учинили на Украине, вы хотите такое же у себя?
Также очевидно, что краеугольным камнем для воплощения этих планов является импичмент Петру Порошенко, причем совершенно не важно какой. Важно, что недруги Украины мечтают лишить ее лигитимной вертикали власти и, воспользовавшись глубокими кризисными явлениями в экономике, поднять народ на бунт бессмысленный и беспощадный, следствием которого будет еще большая разруха, вымирание населения, развал страны и главное - удешевление до высоты плинтуса стратегических государственных производственных активов, на последующей перепродаже которых можно заработать десятки тысяч процентов прибыли!
По-этому, выглядят вполне обоснованными утверждения "Обозревателя", что еще до появления в редакции упомянутого видео, очевидцы сообщали о подробностях московских визитов г-на Кадырова-Онищенко. Информацию о перелетах его персонального борта OO-ARO Embraer Legacy 650 легко найти в Интернете, ровно как другого джета - Cessna 680 с бортовым номером PHHGT. Согласно информации, полученной от источников "Обозревателя", в каждый из таких прилетов господин Онищенко перемещался в сопровождении 4-х офицеров ФСБ, которые поселили его в коттеджном городке Завидово, принадлежащем МИД РФ. Это элитный комплекс в 70 км от московской станции метро "Химки".
Несмотря сложное время и "выпавшие испытания", господин Кадыров-Онищенко, видно с довольно благовидной целью улучшения психологического состояния, находил время посетить конно-спортивный комплекс "Отрада".
По словам журналиста Дмитрия Гордона, в ходе других визитов Кадырова-Онищенко также видели в санатории управделами президента РФ "Барвиха".
Конечно, это не прямые доказательства сотрудничества господина Онищенко с представителями российских спецслужб, а лишь набор странных совпадений, косвенно свидетельствующий в первую очередь об управляемости извне как самого господина Онищенко, так и всего этого информационного проекта под рабочим названием "Онищенкогейт". Далее, в подтверждение этому тезису, приведем расшифровку разговоров Александра Онищенко с, предположительно, Виктором Зубрицким (далее "ведущий") и неизвестным инструктором...
[Ведущий]. Я там махну, я сейчас не махаю там, мы поговорим еще. Я сейчас не буду задавать вопросы, потому что получится, что наводящие вопросы, наводящие... То есть, нельзя задавать наводящие вопросы. Поэтому сказать, вы сейчас начните с такой фразы. Сейчас он включит, пауза - 1 секунда, вы говорите: "Но та ситуация, когда я его считал партнером, потом изменилась". Ведь это так и есть...
[О]. Угу. Ну да.
[В]. Это ж правда. Но та ситуация, когда я его считал партнером, изменилась. И после чего изменилась. К чему он вас принуждал, потом он начал забирать кампанию... Он агрессор, понимаете? А вы вынуждены были идти у него на поводу. А так сейчас получается, что вы - его партнер, который от него сбежал. А тут надо давление. Потом я вам задам... просто я не буду сейчас... я вам задам вопрос, когда вы все расскажете, скажу, ну а как вы себя чувствуете, когда с такими заявлениями выступаете, вы не боитесь за свою жизнь, вообще за ситуацию? Вы должны сказать, что я в своей жизни вообще столько всего пережил, и я понимаю, что-то нужно оставить детям, память какую-то, надо быть честным, сесть и сказать правду в глаза: мне угрожают, мне действительно присылают угрозы, можете говорить, можете не говорить, но я для себя принял решение – я останусь честным. Все... И теперь когда я махну рукой, просто… я молчу и через полторы секунды начинается запись.
[У Онищенко падает передающий блок от микрофона].
[В]. Случается.
[О]. Не-не. Это упала какая-то...
[Консультант]. Вопрос с вот этим принуждением и вопрос с безопасностью.
[В]. Это важно, потому что если не дай Бог они попытаются что-то сделать, у вас уже есть эта запись, это чисто ваша безопасность, что вы их обвиняете. Вы сейчас не говорите, что вы их обвиняете, вы говорите: "Мне они угрожают". Если в следующий раз с вами что-то произойдет, виноваты они.
[О]. Та не.
[В]. Чтобы они не думали ничего этого сделать. Они же угрожали вам, вы же сами мне это говорили.
[О]. Ну-у...
[В]. И все, больше ничего такого... Может, вы забыли что-то сказать, может, подумайте, что вы забыли. Как для меня, так вроде все нормально. Единственное - не раскрыта тема полностью для обывателя... 12 млн, человек спросит, - куда? Получил и куда? И так и не пошли. Кого подкупили? Непонятно.
[О]. Там же ж Крюкова дает конкретно за какие... Вы ж одновременно выпускаете с ней статью...
[В]. А, да...
[О]. и она раскрывает. У Крюковой... Я ж не могу говорить, что Крюкова берет... Я говорю об этом
[Консультант]. Вы ж ей интересно рассказывали.
[О]. Да. А Крюкова конкретно говорит по законопроектам, сколько денег, сколько за какой законопроект, по сколько за генпрокурора, сколько за...
[В]. Я вам сейчас задам такой вопрос, а вы скажите, ну это так, если уместно: "У меня сейчас под рукой этих цифр нет". Но я вот...
[О]. Зачем, мы же… я ведь не хочу говорить. Мы же даем одновременно, мы даем в телевизор, а она дает в прессу. У нее все цифры, у нее интервью с депутатами.
[К]. Может, и у нее не войдет и здесь...
[О]. Не-не-не, войдет.
[В]. Главное: пауза между нами секунда. Не сразу включаетесь. Можете спокойно разговаривать и все.
Начинается запись.
[О]. Добрый день. Я в прямом эфире?
[В]. Да, вы в прямом эфире. Здравствуйте, рады вас видеть в нашей студии…
P.S. "Обозревателя": На видео есть еще один эпизод "прямого эфира", в котором ведущий и Кадыров-Онищенко обсуждают НАБУ. И что характерно, "политэмигрант" пытается представить руководство Антикоррупционного бюро исключительно как структуру, полностью подконтрольную Банковой. В качестве доказательств сервильности этого органа приводится его подконтрольность САП (Специализированной антикоррупционной прокуратуре), которой руководит человек, "который находится в Генеральной прокуратуре". Во-вторых, по мнению Кадырова-Онищенко, руководит бюро 36-летний непонятно кто, мол, он не упал с луны, а работал в конкретной юридической фирме. Замы Артема Сытника тоже не угодили беглому депутату, потому что одного из них можно контролировать через гражданство (как дали, так и могу отобрать), второй из команды нынешнего шефа СБУ Василия Грицака. При этом наш герой заявил, что посещал по ночам АП одновременно с Сытником, намекнув, что оный посещал Банковою не совещаний ради, а получать задания: мол, НАБУ принадлежит к тем институтам, которые обеспечивают абсолютную власть Президента, и Порошенко использует этот инструмент к особым людям, на которых не может "наехать" привычным способом.
Это видео вскрывает чистую политтехнологичность схемы публичной защиты г-на Кадырова-Онищенко, ибо вся "правда-матка" инсталлируется в него неизвестными консультантами. Более того, эта кампания синхронизируется с публикациями журналиста Светланы Крюковой с сайта "strana.ua". Задача понятна: из обыкновенного коррупционера превратить Александра Раджабовича в бедного и перепуганного мультимиллионера, который реализовывал свои теневые схемы исключительно из страха за свою жизнь и безопасность, поскольку страной правит большой и грозный тиран. И именно поэтому г-ну Кадырову срочно нужен международный политический иммунитет, при чем – одной из европейских стран.
Почему европейских? Почему не РФ? Судя по всему, значительная часть выведенных в период "обострения страха" денег осталась в Европе, поэтому терять их ой как не хочется.
Ну давайте, Александр, вы в прямом эфире…
"ФМ"

Забзалюк перепрятывает капиталы в Венгрии

07:33 Add Comment
Другие украинские чиновники также использовали «площадки» для перевода денег в Венгрию. Роман Забзалюк был депутатом украинского парламента на протяжении трех созывов. Во время своего последнего срока (с 2011 года) он был заместителем главы парламентской фракции Юлии Тимошенко от партии «Батькивщина» и заместителем главы парламентского комитета по вопросам национальной безопасности и обороны. В свои предыдущие созывы он работал в комитете по борьбе с организованной преступностью.
В 2014 и 2015 годах, согласно документам, Забзалюк перевел по меньшей мере 735 тысяч долларов на счета в Венгрии, которые принадлежат ему и двум его депутатским помощникам. Из венгерского государственного архива известно, что Забзалюк и его бывшие помощники Юлия Конина и Анатолий Петлюк вложили средства в дом недалеко от Будапешта, а также в фирму, которая находится недалеко от здания венгерского парламента.
В очередной раз всплывает фирма Berly Trade наряду с панамской Adlon Investments, у которой счета в латвийском Baltic International Bank. Berly и Adlon перечисляли средства на счет Забзалюка в венгерском банке MKB. Согласно документам, деньги поступали за автозапчасти.
Забзалюк, политик по профессии без особых бизнес-интересов, мог получить эти средства за смену своей политической лояльности в парламенте. В декабре 2011 года Забзалюк публично заявил, что ему предлагали взятку в 450 тысяч долларов наличными за выход из парламентской фракции «Батькивщина», которая в то время была в оппозиции к авторитарной и коррумпированной администрации Януковича. Он сказал, что деньги были ему предложены недавно созданной парламентской группой, которая была лояльна Януковичу и к которой он обещал присоединиться.
Забзалюк заявлял, что его переход был частью целенаправленной операции по разоблачению действий Януковича по подкупу оппозиционных политиков в Верховной раде. Он вернулся в «Батькивщину» и заявил, что пожертвовал полученную им взятку на детскую больницу. Забзалюк в конце концов ушел из «Батькивщины» в январе 2014 года, когда партия возглавила массовые протесты против Януковича.
Мы предприняли попытки связаться с Забзалюком, Кониной и Петлюком через соцсети и электронную почту, но не получили никакого ответа. Никто не открыл дверь и в доме возле Будапешта, когда туда постучали журналисты OCCRP.

"ФМ" по материалам OCCRP

Бывшие генералы СБУ «крышуют» палестинских исламистов

06:24 Add Comment
Палестинцы? Откуда они в Украине? Да легко и просто – под Киевом, развернули некое строительство и почему-то не боятся ни общественности, ни местной власти… Как сообщает “”Украинский диссидент”, история компании под называнием «ЕвроФарма Интернешнл» уже не первый месяц будоражит СМИ. Вокруг этой фирмы всплывают все новые и новые подробности из прошлого ее палестинских собственников.
Как ранее писали журналисты, принадлежит «Евро Фарма» Иссаму Хорани, руководит нею Ваари Бассем. В Киеве эта контора была зарегестрирована в 2014 году, в этом же году она получила в частную собственность 4 га земли под Киевом.
Особой активности фирма не проявляла на протяжении практически двух лет, и только в 2016, заручившись публичной поддержкой БПП, заявила, что будет строить в Украине завод, на котором производить лекарственные препараты.
На официальном сайте данной конторы помимо общих фраз сказано о том, что ее собственниками являются крупные европейские инвесторы.
С каких пор уголовно-преследуемые Хорани и Бассем, изгнанные из Казахстана, стали крупными европейскими инвесторами – страницы сайта умалчивают…
Дальше больше: журналисты раскопали, что палестинцы хоть и развернули строительные работы в с. Петровское (Киево-Святошинского района), но речь идет далеко не о фармзаводе (как было обещано), а о предприятии по утилизации инфекционных отходов. Данный факт очень возмутил местных жителей, но никакой реакции на их протесты со стороны местных властей пока так и не последовало.
Позже выяснилось, что крышуют палестинцев бывшие СБУ-шные генералы. Так фонд помощи экс-сотрудникам СБУ получает от Хорани ежемесячные денежные перечисления.
Возглавляет данный фонд, под названием «Ассоциация «К» СБУ», генерал Службы безопасности Украины – Владимир Владимирович Шеремета.
Мы давно привыкли к тому, что в СБУ редко перебирают, с кем иметь дело, ведь главное – это получить щедрую «благодарность» за свои услуги.
Но в данном конкретном случае – нарушены все рамки даже условного «приличия». Фактически силовая структура, отвечающая за национальную безопасность нашей страны, вписалась за людей, находящихся в розыске, подозреваемых в рейдерских захватах, а также имеющих отношение к торговле наркотиками на территории Казахстана. И это еще не все…
По данным министерства внутренних дел и КНБ Казахстана, Иссам Хорани имел прямое отношение к местной исламистской группе “Хизб ут-Тахрир” и другим группами, связанными с “Аль-Каидой”. Позже, правоохранителям Казахстана удалось установить факт того, что строителеная компания “ССС-Сайпем”, принадлежавшая Хорани, нелегально ввезла на територию страны около 600 иностранных рабочих из некоторых азиатских государств. Среди этих гастарбайтеров были члены “Хезболлы”, “Исламского Джихада” и “Мусульманского Братства”…
…Кого и когда Хорани планирует завести в Украину под видом рабочих для строительства завода в Петровском, если еще не завез, остается только гадать…

"ФМ"

Стало известно, из-за кого самолет "Белавиа" заставили вернуться в Киев: детали инцидента

15:03 Add Comment
Глава международной общественной организации "Гражданский союз" Армен Мартиросян заявил, что самолет, летевший 21 октября в Минск, заставили вернуться в киевский аэропорт, чтобы снять его с рейса.
Об этом свидетельствует его запись в соцсети Facebook, пишет издание "ФАКТb)".
"Как и что было... Какие меры буду предпринимать... Расскажу после консультаций с юристами", - написал он, прикрепив к посту новость о возвращении рейса.
На вопросы, почему его задержали, а потом отпустили, он уклончиво ответил: "Звонок друга" многое решает", передает РИА "Новости".
Российскому изданию "Life.ru" Мартиросян, якобы, рассказал, что когда лайнер приземлился, его имя назвали по громкой связи и сказали, что он должен выйти с вещами.
"На выходе меня встречали люди, которые показали удостоверение сотрудников СБУ и проводили в здание аэропорта. Вели себя очень вежливо. Никаких нареканий с этой стороны нет", - отметил он.
По словам общественного деятеля, перед вылетом он спокойно прошёл пограничный и таможенный контроль. При повторном осмотре опять ничего не нашли.
"Возвращать самолёт, чтобы опять проверить все вещи и выяснить, что ничего недозволенного у меня нет – я не знаю, что это было", — сказал он.
Напомним, по данным российской стороны, Армен Мартиросян является в какой-то мере известным блогером, журналистом и активистом "Антимайдана", который с 2014 года живет в Москве.
Позднее в СБУ объяснили, зачем заставили самолет вернуться в "Жуляны". В частности, как сообщил руководитель аппарата главы СБУ Александр Ткачук: «Самолет уже какое-то время находился в воздухе. По требованию авиадиспетчера этот борт спокойно сделал соответствующие маневры и приземлился в аэропорту, где были проведены необходимые проверочные мероприятия, чтобы убедиться, что любая угроза и национальным интересам Украины, и национальной безопасности нашего государства локализована».
Ответил Ткачук и на вопрос, правда ли, что в воздух должны были подняться истребители.
«Я думаю, что это немного абсурдно считать, что наши военные летательные аппараты могут быть применены против гражданского борта», — сказал он (цитата по «Интерфакс-Украина»).
В свою очередь пресс-секретарь СБУ Елена Гитлянская пояснила, что стало причиной возврата самолета белорусской авиакомпании. На своей странице в Facebook она сообщила, что СБУ получила информацию об иностранном гражданине и возможной угрозе национальной безопасности государства.
«Мы безотлагательно проинформировали об этом ГП «Украэрорух». К тому времени, когда диспетчер связался с пилотом, самолет уже несколько минут находился в воздухе», — сообщила Гитлянская. Спикер СБУ добавила, что «после проверочных мероприятий мы убедились, что угроза национальной безопасности локализована. СБУ действовала и будет действовать в рамках компетенции для обеспечения безопасности страны и ее граждан», — добавила она.
Тем временем авиакомпания «Белавиа» продолжает настаивать, что угроза поднять истребители от Киева исходила. «Запись переговоров экипажа с наземными службами ведется на всех самолетах. Если понадобится, мы ее расшифруем и предоставим», — заявил «РИА Новости» заместитель генерального директора белорусской авиакомпании «Белавиа» Игорь Чергинец.
Как сообщал "Обозреватель", после того, как самолет приземлился в аэропорту "Жуляны", украинские правоохранительные органы сняли с рейса названного гражданина Армении. Потом, после проверки, представителями украинских спецслужб пассажир был отпущен и уже в 19:00 вылетел рейсом B2-830 авиакомпании "Белавиа" в Минск. В подразделении Госпредприятия по обслуживанию воздушного движения Украины (Украэрорух) Украэроцентр объяснили, что вернули самолет в аэропорт вылета по требованию СБУ.

"ФМ"

"Мутняки" під час продажу Одеського припортового заводу

02:35 Add Comment
Стратегічно важливе підприємство - Одеський припортовий завод продовжують штучно здешевлювати, повідомляють у виданні “Подія”. Нещодавно Голова Фонду державного майна України Ігор Білоус заявив, що на черговому приватизаційному аукціоні ціну може бути знижено до 150 млн. дол. США. Якщо продаж відбудеться по такій ціні – це буде без перебільшення злочин проти національного економічного інтересу України.
ОПЗ – величезне містоутворююче підприємство, навколо якого виросло місто Південне, монополіст на ринку прийому, охолодження та перегрузки аміаку.  Є достатньо молодим заводом, який ще і було модернізовано у 2000-х роках. По різним оцінкам є одним із найбільш прибуткових державних компаній України. Скажіть, будь-ласка, в чому сенс його продажу, та ще і за такі гроші?
З точки зору розумної розбудови економіки держави ціни таким підприємствам взагалі немає. Вони повинні бути у державній власності і працювати виключно на її інтереси, а не передаватись у сферу впливу олігархів, які і без того достатньо народних багатств присвоїли.
Влада обґрунтовує продаж ОПЗ і ряду інших державних підприємств списку приватизації неефективним менеджментом, наявністю корупційних схем, які необхідно ліквідувати, а також, відповідно, необхідністю за рахунок продажу компенсувати бюджетний дефіцит.
Логіка ліквідації корупційних схем таким шляхом досить сумнівна. По-перше, ви ж не спалюєте будинок тільки через те, що у ньому завелись миші? Звичайно ні, ви просто вживаєте заходів задля того, аби позбавитись самих мишей, а не будинку в цілому. По-друге, де гарантії, що у приватизованому підприємстві не будуть продовжувати працювати ті самі тіньові схеми? У нас в країні, нажаль, приватний бізнес також є елементом системної корупції.
Що стосується неефективного менеджменту, то це питання повинно вирішуватись не продажом, а грамотною кадровою політикою та системою мотивації. Усе це без проблем можна зробити і на державному підприємстві. Отже, питання тут не в кадрах і менеджменті.
Залишається останнє «обґрунтування» - поповнення бюджету та компенсація бюджетного дефіциту.  Як на мене, то краще стабільне та працююче державне підприємство, яке поповнює бюджет кожного року, а не один раз при продажі. Разом з тим, якщо і говорити про компенсацію дефіциту, то це 1 млрд. мінімум, а не за 150 млн.дол, про які вже зараз іде мова. Невже 150 млн.дол. можуть врятувати ситуацію? Це просто смішно.
Скажете: «Який мільярд? Його за 500 мільйонів ніхто не захотів купувати. Навіть на конкурс жодної заявки не надійшло». Ось тут ми підходимо безпосередньо до самої «чорної схеми» навкруги ОПЗ. Підприємство – дуже привабливий об’єкт приватизації і продавати його будь-якому іноземному інвестору не хочуть ані українські олігархічні кола ані представники влади, які не проти «нагрітись» на продажу. Якби конкурс проводився добросовісно і не було такого високого інтересу самим присвоїти ОПЗ – то іноземні покупці знайшлися б дуже швидко.
Просто віддавати його, як ми вже зазначили, не хочуть. Більше того, купувати завод за реальною ціною «свої» також не будуть. Навіщо викладати цілий мільярд долларів, якщо можна влаштувати пару липових конкурсів, не допустити до нього жодного гравця, як кажуть - зі сторони, і після штучно занизити ціну до 150 млн.дол. Ну а що? Після розвалу СРСР вони тільки так і звикли купувати або просто забирати.
В результаті: хтось купить ОПЗ за безцінь, а група інших при владі отримають серйозний відкат за пророблену роботу по здешевленню підприємства. Як бачите, покупець та група «помічників» дуже багато виграють від цього, натомість держава, її бюджет та економіка тільки програють. Усе це не просто корупція, це злочин проти національного економічного інтересу України.
Питання до нинішньої влади: скільки ще буде продовжуватись це свавілля? Коли ми побачимо дії в інтересах народу та майбутнього нашої держави? Дочекаєтесь, що терпець урветься…

"ФМ"

Повсталі з «колишніх»: від Мінздоху до успіху?

17:43 Add Comment
Колишні опричники Януковича вирощують "нові політсили", у яких і ЗМІ - не ЗМІ, і голова - не голова, - розповідає видання "Новини Малорусі" з посиланням на враження оглядачів агентства "Укрінформ" Лани Самохвалової та Євгена Якунова.
Газетка, яку вручали біля метро, здалася продуктом чергової секти. Із серії «листів щастя». На першій сторінці - благовидний чоловік з білою голубкою в одній руці хтиво дивиться на хлопчика, якого тримає в іншій руці та обіцяє світле майбутнє.
Обличчя здалося знайомим. Намагаємось згадати... Звичайно ж, це він - Олександр Клименко, ще зовсім недавно потужний маршрутизатор корупційних потоків в Межигір'ї, великий обнальщик усіх часів і народів. Автор унікальної корупційної схеми, над якою працював цілий відділ податкової служби, і яка давала можливість не платити державі ПДВ і податок на прибуток, але при цьому знімати гроші. Хлопець (за розцінками ГПУ - на двісті мільярдів гривень, які вкрав у держави) впізнаваний, хоча модна неголеність високопоставленого "рішали" перетворилася на бороду філософа-відлюдника.
Так от, хто обіцяє нам «успіх за допомогою порядку», ось хто цей бородатий голуб миру! Газетка відразу стає цікавішою... І одкровення члена "сім'ї" Януковича, який повернувся з небуття, заворожують. Колишній главфіскал як на сповіді клянеться, що у своє перебування на посаді життя поклав на боротьбу з олігархами, «змушуючи їх платити податки», захищав демократію, і завжди визнавав найважливішим «не владу, не гроші, а ідею успіху кожного громадянина». Разом з тим, абсолютно не сумніваючись, відставний податківець закликає «не платити чесні податки», якими він вважає податок на нерухомість, який, як ми знаємо, стосується не пересічних громадян, а головним чином тих, у кого цієї нерухомості неміряно.
А ще Клименко дбає за збереження історичних традицій нашої країни. Правда, ці традиції він бачить виключно у «відновленні історичних зв'язків України з Росією». «Демонізація історичного співіснування наших країн є історичною фальсифікацією» (це про Голодомор, масові розстріли та дику русифікацію, очевидно). І якщо до нього не прислухатися, пророкує Клименко, то «за духовною смертю нації прийде загибель України як держави»...
До самого Клименка щодо цього питання не виникають. Питання до інших інстанцій: чому персона, за якою плачуть тюремні нари, безкарно засмічує своїми агітками всю столицю?
Звичайно, він не сам це робить - в газеті Клименко представлений як фронтмен партії «Успішна країна», органом якої газетка і є.
Видана вона в Броварах. І видавець на останній сторінці завбачливо обмовився: «Цей інформаційний бюлетень не є засобом масової інформації і не потребує попередньої реєстрації». Всі ознаки друкованого видання присутні - і логотип, і колонтитули, та статті з заголовками, але раз сказано, що не ЗМІ, то - не ЗМІ. Тобто пишемо, що попало, а відповідальності за промосковську пропаганду не несемо.
Дзвонимо в друкарню, щоб уточнити тираж та замовника. На іншому кінці дроту, акуратно записавши наші запитання, обіцяли передзвонити, але не передзвонили. Може, і друкарня зовсім не друкарня?
Ну що ж, зайдемо з іншого кінця. Партійного.
Політичний проект «Успішна країна» створений у 2011 році, участі у виборах партія не брала, чим займається - невідомо. Але вже півтора року є безперечним лідером по збору у соцмережах на свою адресу абсцентної лексики.
У грудні 2015 року ЗМІ повідомили, що пройшов восьмий з'їзд "Успішної країни", яка і обрала своїм вождем екс-шефа Мінздоху. З того часу інформпотік з надр цієї віртуальної політструктури не припиняється, незважаючи на жаби, демотиватори та іншу інтернет-творчість на їх адресу. Тобто гроші на агітацію і пропаганду є, і навряд чи це (як заявляє «не-ЗМІ») - внески рядових членів партії.
Справжнім сюрпризом стала відповідь на наш офіційний запит з Міністерства юстиції. Ніякий Олександр Клименко серед вождів партії не значиться. «До складу керівництва Партії, - відповіли з Мін'юсту, - згідно держреєстру, входять: Голубєв Андрій Сергійович - Голова партії, Качур Олександр Юрійович, Прохорчук Ірина Юріївна, Пікуза Олександра Євгенівна, Семенченко Дарія Ігорівна - члени Ради Партії». І жодних згадок про «почесного лідера партії» (як його представляє видання з незрозумілим статусом).
Що ж, шукаємо офіційного «вождя» - Андрія Голубєва. Просканувавши Інтернет, дізнаємося: керівник однойменної громадської організації живе в Ірпені по вулиці Пушкінській. Спроба розшукати його через довідку не вдалася - абонент не надав свої контакти.
А так хотілося б дізнатися, чи є в партії взагалі якась регіональна структура, якщо так, то чому вона не брала участі у виборах?
Зате всю поточну інформацію про життя партії надають люди з команди Клименка.
Вони, виявляється, розгорнули справді масштабну судову війну за "право володіння" партією. У червні - виграли суд першої інстанції, зобов'язавши Мін'юст зареєструвати зміни в програмі та у складі керівних органів "Успішної країни" (тобто, передати владу Клименку та компанії). А в кінці вересня виграли ще й апеляцію. Отже, Олександр Клименко таки сів у крісло легітимного «почесного голови».
Хоча, з іншого боку, в юриспруденції такого поняття, як "почесний голова" не існує, а значить, і невідомо, які такі повноваження, що мають відношення до Клименка, міг підтвердити суд. Прес-секретар «Успішної країни» Антон Савичев відповів на це наше запитання без заминки: мовляв, партія може сама призначати собі почесного голову - просто як призначати, скажімо, супервайзера.
І ЗМІ - не ЗМІ, і голова - не голова - добре влаштувалися...
«Партія існує та створює первинки», - бравурно відзвітував Антон Савичев. А особисто Олександр Клименко хоча і не планує йти у депутати, але бажає, щоб його сила була «присутня в українському просторі».
А як же «цілий ряд кримінальних правопорушень», в яких, за твердженням ГПУ, підозрюється Клименко? Як же бути з 200 вкраденими у держави мільярдами?
- Так вироку ж немає! - парирує Савичев. - А Генпрокуратура так часто змінює дані по присвоєній сумі, що виникають сумніви в самому виробництві.
Потім прозвучала сакраментальна фраза про «політичні переслідування»...
Складно жити в правовій державі, де так вільно себе почувають шахраї. Тим більше, якщо досвід обману держави в державних структурах у них накопичений набагато більший, ніж досвід протидії махінаціям у тих, хто з ними бореться. Вони вилазять на світ божий зі своїх нір, ці колишні опричники Януковича. З красивими гаслами, з умінням вдарити у найболючіше місце, з цинізмом і інстинктом хижака. Вони чекають свого часу, коли їм здається, що ми здамося Путіну, підемо на його умови, і на чолі нової відродженої партії регіонів вони постануть у всій красі. Вони можуть чекати безкінечно, їхня жадібність не зменшиться.
А ми? Скільки ми будемо чекати та терпіти їх всіх?
"Історія з партією Клименка - це продовження відносин нашого керівництва до "сім'ї" Януковича. Їх збираються карати? Чи будуть повертати їхні гроші? Це продовження серіалу, в попередніх серіях якого з Портнова знімають санкції, а в Прибалтиці вилучають кошти України, - висловлює свої міркування політтехнолог Денис Богуш, - А тим часом "Успішна країна" веде свою діяльність. Вони роблять божевільні за змістом, але шалено дорогі ролики, видають паперову газету величезним тиражем. Партія присутня в полі».
Навіщо це їм, цікавимося в експерта?
«Електоральних шансів у партії немає, вона може виконувати ще мінімум п'ять функцій, - говорить Богуш. - Вона зможе висувати кандидатів, давати членів виборчкомів, які будуть комусь допомагати. Ця партія отримає право вішати агітацію та борди, мати право на безкоштовні виступи на телеканалах під час презентацій. Тобто вона зможе бути присутньою, не маючи шансів на перемогу. Але якщо їм хтось подарує ілюзію, що вони переможуть, то вони зможуть кинути купу грошей. Цей проект - чіткий показник ситуації, коли у особи є величезне бажання зайти в політику, є гроші, але немає мізків. Вони нагадують мені кампанію Думчева. Взагалі не орієнтуються в політиці, але дуже хочуть витратити з десяток мільйонів доларів».
Чому б тоді все це не заборонити?
«Знімати або заборонити партію з реєстрації безперспективно, шлях в нікуди. Але покарати Клименка, знайти докази, документи проти нього повинні бути залізними - "броня"».
А ось думка ще однієї розумної людини:
"Це велика політична помилка: випускати джина у вигляді екс-регіоналів. У них величезні кошти, в Росії вони не потрібні, - вважає керівник центру "Український барометр" Віктор Небоженко, - Вони вміють заробляти тільки на пограбуванні України, оскільки в Росії країну грабують власні еліти. А вкладати вони не вміють, адже вони не поїхали вкладати кошти, вкрадені в Україні. Але вони хочуть повернутися, тому що все? що вони вміють - через змови робити гроші та політику».
У Клименка є перспективи в сучасній Україні?
«Є таке хитра вимога - не можна заочно зареєструватися в ЦВК, - говорить Небоженко. - Тому він як лідер партії приїхати не зможе. Не можна поїхати за кордон, а зареєструватися як кандидат. Хоча за списком можна. Але все підписує лідер партії. Якщо де-юре лідером буде інша людина, тоді партія, власником якої де-факто буде Клименко, отримає право брати участь у виборах».
Тобто, все можливо?
«Влада зробила політичну помилку, допустивши партії колишніх регіоналів в українську політику. У Оппоблока було 2 відсотки ще два роки тому, а сьогодні набирають до десяти. Вони легалізуються. Це крайня необачність і ЦВК, МВС, судових органів, що вони закривають очі на процес легалізації проросійських партій. Це завдання президента - поставити питання перед губернаторами, обговорити це з суспільством, громадськістю та не пропустити їх далі. Гучна кримінальна справа проти Клименка - це нормальний хід, але наші суди можуть затягнути до другого пришестя політичні справи. Це повинно стати рішенням Президента. В цілому ж - захід екс-регіоналів під виглядом інших партійних брендів - згубний».
І Клименко з його політпроектом далеко не один такий, вважає експерт:
«Ось у Азарова є партія "Життя". Ви ж не думаєте, що Рабинович, людина зі складною долею, якийсь тамада на Кавказьких весіллях, буде просто так вкладати свої кошти? А там і Арбузов з'явиться в якомусь списку якоїсь там «партії справедливого розвитку». Вам здається це смішним і бутафорним, але вони не жартують. Сьогодні нашій владі здається, що допустивши зручних екс-регіоналів у парламент, вона отримає сателітів. Але вони будуть слухатися Президента і українську владу лише до тих пір, поки дозволяє Путін».
«Іноді вони повертаються» - був такий старий фільм про вампірів та інше пекельне кодло. Бандити від влади, які скуштували народної крові і цим народом вигнані, завжди повертаються. Намагаються повернутися. Я не знаю як, але не можна цього допустити...
Переглядаємо цю «негазету». На останній сторінці вони дають церковний календар тільки на два місяці, за вересень-жовтень. Це означає, що у листопаді буде черговий номер. А потім ще один...

"ФМ"

Українська спецслужба обурена політиканством навколо безпеки держави

18:14 Add Comment
Про це йдеться в заяві, оприлюдненій днями прес-службою відомства, наголошує видання "Новини Малорусі".
Зокрема, як вважають в СБУ, останнім часом набирає обертів провокативна кампанія зі спекулятивними заявами окремих політиків на тему сепаратизму і тероризму в Україні.
"Своїми діями новоявлені «Робін Гуди» (або «мисливці за головами політичних конкурентів») під гаслом "тримай злодія!" роблять непоодинокі спроби втягнути СБУ в свої політичні «розбірки»", - наголосили у Службі, з прикрістю констатувавши, що, незважаючи на усі голосні обіцянки, ніхто з цих політиків не надав до СБУ жодного конкретного факту протиправної діяльності.
"Сьогодні фактично усім стало зрозуміло, що «інформаційні бомби» та безвідповідальні заяви переслідують зовсім інші цілі. Це робиться заради підняття власного політичного рейтингу та покращення іміджу, який за незалежними від СБУ причинами суттєво похитнувся", - вважають у відомстві, підкресливши, що Служба, як ніхто інший, чітко усвідомлює загрози сепаратизму.
"Ми реагуємо на кожен такий прояв негайно і у межах своєї компетенції. Причому не перекладаємо свої функції на інші правоохоронні органи, але кожного дня надаємо своїм колегам (часто ініціативно) усю можливу підтримку та допомогу. Нам є чим звітувати, і це не безвідповідальні інформаційні «вибухи». Ми доводимо професіоналізм щоденною працею на захисті безпеки суспільства і держави, у тому числі ціною життя і здоров’я наших співробітників", - повідомили в СБУ, нагадавши, що у протистоянні з агресором вже втратили 16 колег, а більше сотні співробітників отримали поранення різного ступеню тяжкості.
У зверненні також звертається увага,  що СБУ суворо дотримується законодавчо визначеного принципу позапартійності, під яким слід розуміти не лише недопущення політичного переслідування, але й попередження спроб втягування у політику.
"Вважаємо подібні дії деструктивними та такими, що грають на руку агресору. Черговий раз заявляємо, що Служба безпеки України готова у рамках наданої компетенції та в межах правового поля невідкладно відреагувати на усі конкретні ФАКТИ протиправної діяльності. Але ще раз нагадуємо для деяких безвідповідальних політиків (особливо для тих, хто не має юридичної освіти), положення частини 1 статті 2 Кримінального Кодексу України: «Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом»", - відзначили у відомстві, наостанок наголосивши, що навіть в умовах російської агресії та пов’язаних з нею викликів Україна має залишатися правовою державою.
"Тому СБУ працюватиме виключно в рамках повноважень, визначених Конституцією та законами України, чітко виконуючи завдання Президента України щодо забезпечення законності у діяльності усіх гілок влади. Ми не дамо втягнути себе у політичні «ігри», тим більш використати потенціал та позитивний імідж СБУ в суспільстві для рейтингових баталій окремих політиків", - резюмували у спеуслужбі, нагадавши, що кожен громадянин має можливість повідомити в СБУ про будь-які загрози терористичного, сепаратистського або корупційного характеру на гарячу лінію "0-800-501-482" або електронною поштою "callcenter@ssu.gov.ua".

"ФМ"

Распад РФ: Страна мертва. Разлагается

05:16 Add Comment
Думая о распаде России, мы всегда подразумеваем повторение распада СССР, то есть треск по административно-территориальным швам, "центробежные тенденции", сепаратизм, локальные войны и финальное решение в Беловежской пуще, рассуждает о весьма возможном будущем своей страны журналист Олег Кашин.
Между тем, по его мнению, события 1991 года были, конечно, только частным случаем распада, и само разрушение территориального единства большой страны было только частью тех процессов, в которых страна рушилась совсем не по территориальному признаку. К моменту Беловежской пущи сказать о себе "мы" уже не могли не только армяне с азербайджанцами или русские с латышами, но и люди, формально находившиеся по одну сторону тогдашних внутрисоюзных границ, и, как бы пошло это ни звучало, сначала распад прошел по людям и только потом по республикам. Республики – это была уже формальность.
Бесланские матери, которых хватала местная полиция и которым присудили обязательные работы за то, что на памятную церемонию 1 сентября они пришли в футболках "Путин палач Беслана", – это, конечно, эпизод уже свершившегося распада страны, когда ничего общего между теми, кто в футболках, и теми, кто в полицейских картузах, нет и уже не может быть.
Еще здесь нужна "этническая" оговорка: традиционно считается, что в отличие от большой России, которая, в общем, безнациональна, в кавказских республиках большое значение имеет этническая общность, но тут мы увидели, как с матерями-осетинками расправляются полицейские-осетины и судьи-осетины. Это очень важно с той точки зрения, что у российского силовика нет национальности и что он принадлежит, очевидно, к какому-то новому, еще не названному народу, находящемуся в, мягко говоря, непростых отношениях с другими народами Российской Федерации. Когда народ полицейских нападает на народ матерей – это вражда народов и это распад страны.
Акция протеста матерей Беслана...
Распад России – это и захватывающая история 57-й школы, когда институция, когда-то спокойно пережившая даже переход из советского в постсоветское состояние, самоуничтожается, будучи неспособной выдерживать общественное напряжение 2016 года. То, что все участники школьного конфликта относятся к нему только как к сюжету из своей корпоративной жизни, не имеет значения – людям свойственно ставить в центр вселенной самих себя, и они даже в своем праве, но с внешней точки зрения этот катаклизм встает в один ряд с остальными катаклизмами, переживаемыми Россией именно сейчас.
В Приморье проходит какой-то очередной путинский форум с панельными дискуссиями, пресс-подходами и прочим, люди делают вид, что заняты каким-то важным делом, и это не впервые, но что впервые – в том же самом регионе, где проходит форум, бушует тайфун, затоплены целые районы, погиб начальник местного МЧС, и дело даже не в том, что форум продолжается как ни в чем не бывало. Значение имеет скорее всеобщая невозмутимость при большой беде. ТАСС цитирует женщину, вместе с собакой и кошкой сидящую на крыше затопленного дома, женщина дает какие-то комментарии, и дается пояснение, что люди, которые остались в зоне бедствия, не хотят покидать свои дома. Ну, не хотят, значит, не хотят, значит, так и надо. Эта женщина на крыше – о ком она скажет "мы"?
В семи районах края подтоплено более 2,5 тыс. домов с населением 8400 человек...
В Верховном суде судят человека за пост "ВКонтакте" об участии Советского Союза в нападении на Польшу в 1939 году. Теперь в России за такое полагается штраф, потому что история в России теперь регулируется судами и уголовными статьями. Это значит, что никакой истории уже нет, есть только набор неоспариваемых слов, защищенных карательной системой. Страна с такой историей – она распалась или еще нет?
Вот это непонятно что – единственная, наверное, характеристика, применимая к российской общественной атмосфере сентября 2016 года
Все удивляются, когда очередной чиновник, сталкиваясь с гражданами, говорит им что-то типа медведевского "но вы держитесь". Власть вдруг почему-то перестала заботиться о том, как она выглядит в глазах людей, и этому хочется найти какое-нибудь хитрое объяснение. В самом деле, почему Ольга Голодец заговорила о пенсиях сейчас, перед выборами – уж не тайная ли она саботажница? Но нет – наверняка они все, от Медведева до Меркушкина, сами хотели бы вести себя так, чтобы если не нравиться, то хотя бы не раздражать, а уже просто не получается, утрачен навык, нет языка, на котором власть может говорить с народом так, чтобы не захотелось выругаться в ответ. И эта языковая странность тоже похожа на признак распада.
Любая новость, которая сейчас шокирует и возмущает, – она об этом. Способность сосуществовать в равной мере утрачивается всеми: и чиновниками, и полицейскими, и теми, кто режет насмерть человека, попавшего в ДТП, и интеллигентской субноменклатурой из престижной школы, и газетными авторами, и предвыборными кандидатами. Нет общенационального "мы", нет ничего, что удерживало бы всех внутри одного большого общества, и это уже не ставшая мемом "атмосфера ненависти", а что-то новое. Может быть, усталость всех от всех, может быть, капитуляция всех перед всеми.
Ненависти, кстати, сейчас, наверное, даже меньше, чем год или два назад. Сильное чувство трудно поддерживать в себе на протяжении долгого времени, и если оно не нашло себе выхода, оно куда-то девается, оставляя вместо себя непонятно что. Вот это непонятно что – единственная, наверное, характеристика, применимая к российской общественной атмосфере сентября 2016 года. Ничего не осталось, вообще ничего, то есть даже меньше, чем в Советском Союзе перед его крушением.
Но, в отличие от Советского Союза, даже искусственных границ, по которым Россия могла бы распасться, нет. Люди, у которых нет ничего общего, распределены по общей территории, и физически отделяться некому и не от кого. Возможно, это и есть секрет той государственной устойчивости, которую до Крыма было принято называть стабильностью, а сейчас не принято называть никак, хотя она никуда не делась, просто уже понятно, что дело совсем не в стабильности.
Распавшаяся страна, если ее каким-то отдельным решением не распускают в Беловежской пуще, может, наверное, существовать сколь угодно долго, но никакой хорошей новости в этом нет. Бесцельность и бессмысленность ее существования пагубным образом сказывается на нравах граждан, моральном климате и перспективах на будущее.
У распада Советского Союза при всех его трагических обстоятельствах оказалось немалое количество выгодополучателей – от прибалтийских народов, ставших полноправными европейцами, до среднеазиатских первых секретарей, ставших полноправными диктаторами. Распад России с этой точки зрения выглядит гораздо более удручающим. Выгодополучателей у него нет, счастлив не будет никто.
P.S. Страна мертва. Разлагается.
Вообще, ситуация в 57-й школе (самой лучшей и «продвинутой» в Москве) удивительным образом «отзеркалила» состояние нашего общества. Гримасничая «образованщиной», взрослые люди жонглируют элементарными понятиями этики и морали. Восклицают: «Эта школа - семья! Не лезьте во внутрисемейные отношения!..» Простите, но если это - семья, то в ней процветает инцест. На протяжении 16 лет процветает. Это означает лишь одно: если в «лучшей семье» творится такое - то что происходит в других «семьях»?
Получается, что лучшая «семья» прогнила еще 16 лет назад. Рыба, как известно, гниет с головы. Надо ли удивляться тому, что на первосентябрьских школьных линейках мы теперь видим людей в камуфляже, устраивающих военизированные шоу и наводящих стволы автоматов прямо на детей?
Смещение понятийного ряда произошло давно. И школьная «семья», как и все наше общество, превратилась в закрытую секту извращенцев, вопящих на весь мир: «Не лезьте к нам! И пусть мы дотрахаемся до мышей - это наше личное дело!..»
А еще в этой школе все обо всём знали и молчали. Потому что боялись, что «расформируют, и будет еще хуже». Если не Менделевич, то - кто?
Ничего не напоминает?
Стопроцентная модель растления через использование служебного положения с дальнейшим запугиванием своих жертв. Путин - он ведь тоже имеет всю страну по 86-процентной «любви», не так ли?..
Страна мертва. Разлагается. Не удивляйтесь запаху. Он вполне естественный. Покойники, если их не хоронить, имеют обыкновение разлагаться.
И бесполезно морщиться и заламывать руки. Все закономерно. Дышите этим настолько долго, насколько сможете, пока не стошнит.

"ФМ"

Предателям на заметку: за измену присяге майор Нацгвардии покаран лишь условным сроком

04:25 Add Comment
Офицеру, шпионившему в пользу боевиков «ДНР», судьи разрешили отбывать срок условно – исключительно из соображений гуманности и в связи с его слабым здоровьем, сообщает издание "Громкие дела". Об этом стало известно из приговора Шевченковского райсуда Киева от 2 сентября 2016 года, размещенного в Едином реестре судебных решений.
На скамье подсудимых оказался майор, заместитель командира авиаэскадрильи Нацгвардии Украины, начальник штаба военной части № 2269. Как показывают материалы досудебного расследования, в апреле 2014 года с офицером связалась женщина из Донецка, которая представилась ему как человек, «содействующий жителям Донбасса в получении независимости». Она предложила майору передавать боевикам ДНР известную ему военную информацию. Тот согласился на сотрудничество и с помощью приложения Vіbеr передавал «связной» данные о размещении военных баз украинской армии, количестве вертолётов и самолётов в аэропортах Запорожья, Харькова, Краматорска и Бердянска, ротации сил АТО, а также сообщил о запланированном перелёте руководства МВД в Днепропетровск, а секретаря СНБО – в Запорожье, – то есть, фактически занимался военной разведкой в пользу пророссийских боевиков ДНР.
Обвинение квалифицировало переданную майором информацию как сведения военного характера, разглашение которых может нанести ущерб интересам государства и привести к гибели военнослужащих и мирного населения страны. В результате прокуратура инкриминировала обвиняемому ч.1 ст.258-3 УК Украины.
Подсудимый признал свою вину лишь частично и сообщил, что завербовавшая его «связная» шантажировала благополучием его родственников, проживающих в Донецке, что, дескать, и вынудило офицера-нацгвардейца к согласию на «сотрудничество».
Вместе с тем, по утверждениям подсудимого, он якобы передавал неприятелю лишь общедоступную или неправдивую информацию; так, данные о количестве самолётов он искал с помощью Google Maps, а рейс, которым должен был лететь секретарь СНБО, назвал наугад (то, что высокопоставленный чиновник действительно летел тем самым рейсом, по версии майора было простым совпадением). Тем не менее, он якобы раскаялся в своих действиях и написал заявление с чистосердечным признанием главе СБУ – но «не успел поставить в нём дату и отправить», поскольку был задержан контрразведкой.
Проанализировав показания свидетелей и данные следствия, суд опроверг заявление подсудимого об общедоступности информации, которую тот передавал боевикам ДНР, и усомнился в его намерении добровольно признаться органам в совершенном преступлении. Тем не менее, приговорив обвиняемого к 5 годам лишения свободы, суд под председательством судьи Евгения Мартынова учел имеющиеся у преступника проблемы со здоровьем (хронический гепатит и миокардиодистрофию) и заменил тюремную «отсидку» на 3 года условного отбывания наказания.

"ФМ"

Авакову, або «з хворої голови на здорову…»

06:58 Add Comment
Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков вважає, що російська і «ДНР»-івська пропаганда діяла через журналістів, які готували новини і аналітику для каналу «Інтер». Про це повідомляє видання "Українське Полісся" з посиланням на блогера видання «Кореспондент». Так, з подачі А.Авакова, 3 серпня ц.р. в Інтернет потрапило листування співробітниці міністерства державної безпеки так званої «ДНР» Тетяни Єгорової з представниками українських телеканалів. Листування датоване 2015 роком. З масиву викладеного листування виходить, що співробітники каналів «Інтер», «Україна», «Донбас» затверджували із представниками так званої «ДНР» тексти своїх матеріалів.
Надалі, Арсен Борисович концентрує увагу на телеканалі «Інтер», приділяючи у своєму улюбленому Фейсбуці і у підконтрольних медіа аж надто багато уваги… Зокрема Арсен Аваков також вважає, що Нацрада з питань телебачення і радіомовлення не може не реагувати на скандал: «I на закінчення. Нацраді з телебачення і радіомовлення. Звичайно, за таке не треба позбавляти ліцензії ТРК "Интер" - треба грамоти давати - з гербом... з російським. Займіть позицію - не ховайтеся!».
Безперечно, зайняти позицію, як закликає міністр дуже важливо, особливо, коли російський агресор продовжує зазіхати на нашу землю. Проте, не зрозуміло, чому пан Аваков у випадку з «Інтером» апелює до інших, всі зрадники і недолугі керівники, окрім нього. Можливо він забув, що 214 стаття кримінального-процесуального кодексу України зобов’язує його, як посадову особу невідкладно внести відповідні відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Як, до речі, підлеглі Авакова переважно і робили, не зважаючи на підслідність, а особливо у питаннях, де мова йде про цифри з багатьма нулями.
Згадаймо, як у 2014 році, напередодні виборів, за вказівкою Авакова слідчі МВС вже реєстрували провадження за «терористичною» 258 статтею кримінального кодексу у відношенні структури, афільованої з «Інтером», на підставі чого проводився обшук і виїмка у приміщеннях «Об’єднання російських телеканалів» і «Торсат», які «здійснювали інформаційне супроводження діяльності терористичних груп на території України». Але тоді, очільнику МВС достатньо було прохання Ігоря Коломойського, який вів епічну битву з «льовочкино-фірташівським» «Інтером». Тому, питання: а що заважає пану Авакову відреагувати у цілком законний спосіб зараз? Тут може бути лише кілька варіантів. Або вказана електронна переписка отримана не зовсім у законний спосіб, чи не автентична. Або весь інформаційний ґвалт був вчинений заради розкрутки особистої сторінки «фейсбук-міністра» та політичного самопіару.

"ФМ"

Володимир Бойко: слухати подано!

07:52 Add Comment
Викриття 12 серпня 2016 року стаціонарного поста візуального спостереження, який Національне антикорупційне бюро України обладнало в будинку по вулиці Петлюри поруч з Департаментом розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури, стало продовженням скандалу навколо НАБУ, яке на замовлення приватних осіб слідкувало за найбільш засекреченим підрозділом Генпрокуратури, влаштовувало незаконне візуальне спостереження за окремими громадянами та прослуховувало без санкції суду телефони підприємців. Про це розповідає у своєму розслідуванні відомий український кримінальний журналіст Володимир Бойко, повідомляють "Новини Малорусі".
Тому буде не зайвим розповісти читацькій громадськості, як саме повинні проводитись негласні слідчі (розшукові) дії, що саме порушують керівники НАБУ й скільки років позбавлення волі «світить» директору Національного антикорупційного бюро України Ситнику, його першому заступникові Углаві та керівникові Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницькому.
Передусім слід зазначити, що всі випадки проведення негласних дій, які обмежують права людини, можна розділити на дві категорії. Перша категорія – це коли такі дії провояться в межах кримінального провадження, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. У такому разі йдеться про негласні слідчі (розшукові) дії, скорочено НСРД, порядок проведення яких регламентується главою 21 Кримінального процесуального кодексу України. Друга категорія – це коли негласний збір інформації щодо особи проводиться відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» та ін. без відкриття кримінального провадження.
Другу категорію ми зараз розглядати не будемо, хоча було кілька скандалів, коли саме в межах контррозвідувальної справи здійснювались негласні дії щодо високопосадовців. Наприклад – прослуховування впродовж року телефону заступника генпрокурора Рената Кузьміна в 2008 – 2009рр. або встановлення відеоапаратури в кабінеті заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря в 2014 році. Зрозуміло, що контррозвідувальні справи щодо Кузьміна або Чеботаря заводились в СБУ незаконно й виключно тому, що такі справи не підлягають прокурорському контролю.
Але повернімось до наших баранів, тобто до Ситника та Углави, і ближче познайомимось з порядком проведення НСРД.
Відповідно до статті 246 Кримінального процесуального кодексу України негласні слідчі (розшукові) дії, до числа яких належить візуальне спостереження за особою та зняття інформації з каналів зв’язку, можуть проводитись виключно в кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. Це оформлюється наступним чином: слідчий (у нашому випадку – детектив НАБУ), який розслідує тяжкий або особливо тяжкий злочин, звертається до апеляційного суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про надання згоди на проведення НСРД. Слідчий суддя апеляційного суду (як правило – голова або заступник голови суду), перевіривши матеріали провадження та переконавшись, що, дійсно, йдеться про розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину і що іншим способом, як тільки шляхом негласних дій – наприклад шляхом візуального спостереження за конкретною людиною – отримати докази неможливо, дає згоду на проведення НСРД, про що виносить ухвалу.
Дозвіл на проведення НСРД завжди надається щодо конкретної людини й лише на певний строк (спочатку – на два місяці з можливістю подальшої пролонгації). Якщо випадково під час проведення заходів буде отримана інформація відносно інших людей, не причетних до справи, то оперативний орган зобов’язаний таку інформацію негайно знищити. За результатами здійснення НСРД складається протокол, де обов’язково зазначаються дані про особу, стосовно якої здійснювався захід, та реквізити ухвали слідчого судді, який видав дозвіл на здійснення заходу щодо цієї особи.
НАБУ має Оперативно-технічне управління, співробітники якого можуть здійснювати візуальне спостереження за особою, проникати в приміщення, встановлювати апаратуру для прослуховування тощо. Але НАБУ не має технічних можливостей самостійно знімати інформацію з каналів зв’язку: відповідні можливості в Україні є лише в СБУ, куди протягнуті кабелі від усіх операторів зв’язку, і дуже обмежені – у Нацполіції. Строго кажучи, можливості моніторити ефір є ще в Головного управління розвідки Міноборони, Державної прикордонної служби України, податківців, Управління державної охорони й навіть Державної пенітенціарної служби, але то окрема історія. З перелічених установ НАБУ співпрацює лише з ГУР МО і то суто приватним порядком.
До того ж, відповідно до ч.4 ст.263 КПК України, знімати інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж дозволяється лише уповноваженим підрозділам органів Національної поліції та СБУ.
Тому в разі одержання санкції суду на прослуховування телефону, НАБУ направляє в СБУ відповідне доручення з ухвалою слідчого судді, звідкіля має одержати протокол проведення НСРД – наприклад, з розшифровкою телефонних розмов.
При проведенні деяких інших НСРД – зокрема, візуального спостереження за особою – без прослуховування телефону об’єкта НСРД також не обійтись. Тому, до речі, не становить ніяких складнощів виявити, хто саме викрадав громадських активістів під час акцій протесту на Майдані – наприклад, того ж Ігоря Луценка. Достатньо лише провести виїмку документів у режимно-секретному відділі Апеляційного суду м.Києва. Бо для того, щоби викрасти людину, треба здійснювати щодо неї візуальне спостереження, а щоби це спостереження було ефективним, треба прослуховувати телефон цієї людини, аби наперед знати, куди вона планує піти чи де перебуває в даний момент. І той факт, що викрадачі Ігоря Луценка досі не затримані, слугує зайвим доказом того, що громадських активістів викрадали й катували співробітники правоохоронних органів. До речі, багато хто з колишніх міліцейських «нишпорок», які працювали на Майдані, зараз перебрався в НАБУ.
Оскільки НАБУ не має власних технічних можливостей для зняття інформації з телекомунікаційних мереж, Ситнику та Углаві доводиться вигадувати найрізноманітніші хитрощі, щоби проводити незаконні негласні заходи на замовлення знайомих бізнесменів. Найпростіший спосіб – вписувати номери телефонів, які керівники НАБУ прослуховують на виконання приватних замовлень, у клопотання, що подаються до суду відносно інших осіб.
Наприклад, 15 березня 2016 року НАБУ звернулося з клопотанням до Апеляційного суду м.Києва про надання дозволу на зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж певного абонентського номеру мобільного зв’язку. У клопотанні було зазначено, що абонентом, розмови якого треба прослуховувати, є начальник Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені Генпрокуратури Василь Черніков. Але насправді в клопотанні був зазначений номер телефону зовсім іншої людини – підприємця з Полтави, який є громадянином Хорватії.  Інтерес до цього бізнесмена був спричинений тим, що детектив НАБУ, який займався Черніковим, раніше працював у Полтаві й був пов’язаний з конкурентами цього хорвата.
Того ж дня слідчий суддя Апеляційного суду м. Києва Худик виніс ухвалу №01-3682т/НСД, якою задовольнив клопотання НАБУ та надав дозвіл на зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж абонентського номеру мобільного зв’язку, що був зазначений у клопотанні як номер телефону Чернікова. Доручення НАБУ з ухвалою судді попрямувало до СБУ, але трапилась прикрість, до якої Ситник не був готовий: телефон хорватського бізнесмена вже прослуховувався оперативними службами СБУ (напевно, вони також взяли замовлення від конкурентів). І тому коли в СБУ надійшло доручення з НАБУ, моментально виявилось, що телефон, який хотіло слухати НАБУ, не має до Чернікова жодного відношення.
СБУ про це повідомило в Генеральну прокуратуру й за фактом незаконного прослуховування службовими особами НАБУ телефону підприємця було відкрито кримінальне провадження. Для того, щоби вилучити документи, які б засвідчили, що НАБУ приписало Чернікову телефон хорватського бізнесмена з Полтави, слідчі ГПУ збирались 5 серпня 2016 року провести обшук у НАБУ. Але генпрокурор Луценко напередодні попередив Ситника про цей обшук і навіть розмістив інформацію на Фейсбуці – з тим, щоби Ситник завчасно приховав сліди злочину.
Ситник не оцінив широкий жест Юрія Віталійовича, натомість продовжив негласні слідчі дії відносно його підлеглих. Зокрема, «на прослушку» був поставлений телефон заступника начальника Департаменту розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Гнепрокуратури Дмитра Суса, щодо якого було відкрито кримінальне провадження за ч.2 ст. 368-2 КК України – «незаконне збагачення» (на підставі того, що Сус користується автомобілем «Ауді-7»). Це не є тяжкий злочин, прослуховувати телефон та слідкувати за людиною, яка підозрюється в незаконному збагаченні, неприпустимо. Але Ситник знайшов вихід – він дописав у фабулу справи щодо Суса неіснуючий епізод за ч.4 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди – попросту кажучи, одержання хабара – в особливо великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище).
Хоча така підозра Сусу не висувалась і про жодні факти хабарництва з його боку НАБУ ніколи не заявляло, злочин, передбачений ч.4 ст. 368 КК України, належить до категорії тяжких і це формально дало підстави отримати дозвіл суду на прослуховування телефону Суса, а також взяти санкцію на здійснення щодо нього візуального спостереження. Втім, як заявив генпрокурор Луценко, спостереження насправді велось за зовсім іншими людьми, санкцію на візуальне спостереження за якими НАБУ не одержувало.
Більш того, джерела стверджують, що квартира, яка була орендована НАБУ по вулиці Петрлюри в Києві для облаштування стаціонарного поста візуального спостереження, була найнята на приватні гроші, а не на кошти державного бюджету. А апаратура, за допомогою якою спостереження здійснювалось, не була зареєстровано в НАБУ, натомість неофіційно придбана на гроші замовника з Одеси, якого дуже цікавило одне кримінальне провадження, що розслідує Сус.
Ось, будь ласка, як здійснювалось візуальне спостереження, начебто, за Сусом з конспіративної квартири, яку НАБУ на приватні гроші, надані замовником, взяло в оренду на вулиці Петлюри в Києві. Це відео, як і ще кілька десятків (!) відео- та фото- файлів, було втрачено співробітниками Оперативно-технічного управління НАБУ тому, що вони писали звіти за результатами своєї роботи не в спеціальній кімнаті на особливому комп’ютері, захищеному від несанкціонованого доступу, а вдома. А задля цього закачували результати відеоспостережень на домашні флешки, одну з яких урешті-решт загубили.
Виникають запитання – хто ця молода жінка, чи отримало НАБУ санкцію слідчого судді на здійснення щодо неї негласних слідчих (розшукових) дій і які саме відомості про злочин та особу, яка його вчинила, НАБУ збирає в такий спосіб? Якщо пан Ситник запевнятиме, що на відео Дмитро Сус, вибачте, я не повірю.
Аналогічну історію НАБУ утнуло й з військовим прокурором сил АТО Костянтином Куликом, кримінальне провадження щодо якого за «незаконне збагачення» НАБУ відкрило ще 25 грудня 2015 року. Сплинуло 9 місяців, а результату немає й не передбачається – направляти до суду нема чого. Тому детектив НАБУ звернувся до прокурора Холодницького по дозвіл на продовження досудового розслідування у зв’язку з «особливою складністю справи» до 29 жовтня 2016 року.
Виникає закономірне запитання: якщо злочин середньої тяжкості, де не треба нікого розшукувати й де склад злочину мав бути встановлений ще до відкриття провадження, в НАБУ вважають особливо складною справою, то навіщо було взагалі створювати цей непрацездатний орган?
Ось перша сторінка подання, прошу звернути увагу: старший детектив НАБУ Савкін вказує, що відносно Кулика розслідується кримінальне провадження лише за ч.2 ст.368-2 КК України, нічого іншого Кулику не інкримінується.
Навіщо було взагалі розпочинати досудове розслідування, якщо воно не має перспективи (нагадаю, Кулику інкримінують витрати, які перевищують його зарплатню, здійснені в той час, коли в Кримінальному кодексі навіть не було статті, по якій йому повідомлено про підозру) прояснилось 14 липня 2016 року. У цей день директор НАБУ Ситник оприлюднив телефонні розмови Кулика й навіть передав аудіозапис цих розмов приватному підприємцю Віталію Шабуніну для розміщення в мережі Інтернет.
І знову виникає запитання: як Ситник примудрився отримати дозвіл суду на прослуховування телефону Кулика, якщо інкримінований йому злочин не належить навіть до категорії тяжких і проведення НСРД в таких випадках забороняється? Відповідь проста – детектив НАБУ вчинив службове підроблення й подав до Апеляційного суду м.Києва клопотання з проханням надати дозвіл на контроль телефонних розмов Кулика, дописавши, як і у випадку з Сусом, неіснуючий епізод за ч.4 ст. 368 КК України, який – наведене вище клопотання слугує тому доказом – взагалі не фігурує в матеріалах кримінального провадження.
Не менш феєричне видовище становить собою й так звана «газова справа» відносно народного депутата Онищенка та його спільників по бізнесу, яку розслідує НАБУ. Ситник передав до редакції «Української правди» протокол про результати здійснення НСРД – контроль телефонних розмов – відносно Гречанюк Мар’яни Петрівни, який задля цього був розсекречений. Читаємо:







«Мною, детективом Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України … складено протокол про те, що … проведено негласні слідчі (розшукові) дії – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за абонентським номером оператора мобільного зв’язку ПрАТ «Київстар» +3806800022222 за період з 26.04.2016 по 09.06.2016». Далі йде розшифровка телефонних розмов, які велись за цим номером.
А тепер відкриваємо Кримінальний процесуальний кодекс України й у ч.4 ст. 263 читаємо, хто саме може проводити зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та складати відповідні протоколи:
«Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж покладається на уповноважені підрозділи органів Національної поліції та органів безпеки. Керівники та працівники операторів телекомунікаційного зв’язку зобов’язані сприяти виконанню дій із зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отриманої інформації, зберігати її в незмінному вигляді».
Отже, НАБУ не наділено повноваженнями проводити таку негласну слідчу (розшукову) дію як зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, НАБУ може лише направити до СБУ доручення про проведення такої НСРД й долучити до матеріалів кримінального провадження одержаний від СБУ протокол. А тому оприлюднений «Українською правдою» документ є прямою підставою для того, щоби обрати запобіжний захід не тільки детективу й першому заступникові директора НАБУ Углаві, а, передусім, керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницькому, якому виплачується колосальна зарплатня саме за те, щоби він слідкував за дотриманням законності співробітниками НАБУ й не допускав подібних випадків.
Холодницький забув, що він є прокурором, натомість вважає себе заступником Ситника по зв’язках з громадськістю й вперто не помічає, що піднаглядний орган приймає приватні замовлення на прослуховування телефонів та візуальне спостереження. А оскільки НАБУ не має законних повноважень самостійно знімати інформацію з телекомунікаційних мереж (хоча Ситник з Холодницьким цього усіляко домагаються) і тому змушене звертатись до СБУ, то для отримання необхідних ухвал слідчих суддів у НАБУ відкривають фіктивні кримінальні провадження, куди вписують фіктивні епізоди та номери телефонів сторонніх людей.
З чого можна зробити висновок, що нинішнє протистояння між Генпрокуратурою та НАБУ – це лише комерційні розбірки двох бізнес-установ, які мали б займатись захистом законності, а займаються тим, що ніяк не поділять грошові потоки.
"ФМ"

Російські шпигуни "прописалися" в Україні

20:09 Add Comment
Україна поступово стає осередком цифрового шпигунства російських спецслужб, адже кількість кібератак, які щодня здійснюються на нашу країну, б'є всі рекорди, вважають у виданні "Новини Малорусі". Шпигуни прослуховують усіх - починаючи від політиків, завершуючи пересічними українцями.
За словами наукового співробітника Heritage Foundation Стівена Буччі, "совєти" завжди намагалися впливати, як на своїх друзів, так і ворогів, і сьогодні вони роблять те саме - використовують старі методики прослуховування КДБ, використовуючи при цьому найновіші шпигунські технології.
У той же час, представник центру кібербезпеки НАТО й старший науковий співробітник Atlantic Council Кеннет Гірс упевнений, що російські шпигуни масово прослуховують українців, які часто навіть про це не підозрюють.
"В Україні маніпулюють інформаційним простором, починаючи із запису та оприлюднення на YouTube розмови американських дипломатів до створення фейкових акаунтів у Facebook і Вконтакте для тактичних операцій", - повідомив Гірс, - пише nv.ua.
Нагадаємо, раніше сайт "Знай.ua" повідомляв про те, що президент Петро Порошенко не дозволив Антикорупційному бюро прослуховувати телефони українців.

"ФМ"

Лилию Гриневич постиг скандальный провал с дипломами...

04:30 Add Comment
Появилась информация, что некоторые украинские студенты столкнулись с проблемой, когда в Информационно-имиджевом центре при Министерстве образования им отказывают в изготовлении апостиля, поскольку их дипломы якобы неправильно оформлены. В частности, говорят о Национальной авиационной академии, сообщает политический эксперт Олег Соскин.
Если в самом деле это соответствует действительности и были выданы дипломы с нарушениями, с неправильно выполненной процедурой, то кто-то должен отвечать за такое. Кто ответит за моральные истязания выпускников, которые не могут сделать апостиль своего диплома и подтвердить статут этого диплома?
Если такое происходит на государственном уровне, это означает полный распад целых министерств. Значит, как мы и говорили, министр образования Лилия Гриневич абсолютно неадекватна и не подготовлена для этой функции. Если дипломы выданы с нарушениями, значит имела место коррупция, тогда нужно разбираться, что произошло, куда пошли деньги, какая фирма печатала дипломы?
Сколько можно терпеть безобразие? Пусть тогда университеты сами печатают дипломы. Вообще, дипломы также должны быть в электронном виде, их списки должны быть открыты, доступны в единой базе. В полном разгаре информационная Интернет-революция, а здесь не могут решить примитивный вопрос о выдаче диплома.

"ФМ"

Москва на пороге грандиозного "шухера"?

15:38 Add Comment
"Даже не поправки Яровой и не несколькодневная "пропажа" Путина, и не его распиаренный звонок Обаме предвещают что-то зловещее, нет. Кремлевские СМИ провели самую большую ротацию руководящего состава, а это куда более тревожный звоночек!" - утверждает обозреватель издания "Фейк-Офф" Олег Чеславский.
Незаслуженно забытыми, обделенными внимаем оказались перемены которые коснулись редакторского состава наиболее значимых СМИ России: РБК, "Дождь" и "Газета.ру".
Так в начале мая стало известно об увольнении шеф-редактора РБК Елизаветы Осетинской, главного редактора информагентства РБК Романа Баданина и главного редактора газеты РБК Максима Солюса. Вслед за ними о своем уходе заявили еще несколько редакторов и сотрудников холдинга. Официально уволили только Солюса, Баданин и Осетинская ушли по собственному желанию. По официальной версии, причиной увольнений стало то, что они "не смогли прийти к единому мнению по части важных вопросов”.
Генеральный директор РБК Николай Молибог объяснил уход редакторов невозможностью прийти к единому мнению о развитии холдинга.
Осетинская связывала свой уход с политическими причинами. Она объясняла, что российские чиновники были недовольны публикациями РБК, в частности, о "панамском досье", в котором фигурировал виолончелист Сергей Ролдугин - друг российского президента Владимира Путина.
Уходу редакторов предшествовали обыски в структурах инвестхолдинга ОНЭКСИМ, который принадлежит собственнику РБК Михаилу Прохорову.
Вчера стало известно, что объединенную редакцию РБК возглавят Елизавета Голикова и Игорь Тросников, которые до этого работали заместителями главного редактора в агентстве ТАСС. До прихода в ТАСС Голикова и Тросников работали редакторами в "Коммерсанте". Голикова возглавляла сайт издания, а Тросников - деловой блок газеты.
К своим обязанностям Голикова и Тросников приступят с 14 июля.
Роман Баданин, занимавший в РБК пост главы объединённой редакции холдинга, станет главным редактором телеканала “Дождь". К своим обязанностям Баданин приступит 25 июля.
Телеканал "Дождь" входит часть одноимённого медиахолдинга, в который, помимо телеканала, входят интернет-издание Slon.ru и журнал "Большой город".
Главным редактором интернет-издания «Газета.ру» назначена Ольга Алексеева. До этого она занимала должность редактора отдела «Бизнес» в издании.
Алексеева сменит на посту Светлану Бабаеву, которая была главным редактором интернет-газеты с 2013 г. Об ее уходе холдинг Rambler & Co объявил во вторник днем.
В сообщении холдинга указывается, что Бабаева покидает свой пост из-за того, что у нее истек срок действия контракта.
Только вот, сотрудники «Газеты.ру» не разделяют такого мнения и говорят, что ее уход стал полной неожиданностью. О своей отставке она объявила сотрудникам газеты на планерке во вторник утром.
“Она просила не искать политической подоплеки в своей отставке”, - заявили сотрудники издания.
Три главных редактора сменены практически в одно и то же время, просто так… Не верю.
Таких совпадений не бывает, это просто невозможно. Наверняка речь идет о смене курса “Титаника” и вчерашняя телефонная беседа с Обамой, из-за которой Путин отменил все свои встречи и мероприятия, лишнее тому подтверждение.
Заметьте, Кремль не стал перевирать факт того, что Путин позвонил Обаме, и не стал утверждать обратного.
Вообще все как-то в кучу складывается:
1. Савченко после шоу связанного с ее освобождением занимает абсолютно прокремлевскую позицию, и без каких либо обиняков стала губами Медведчука-Путина. 
2. Путин неожиданно принимает “извинения Эрдогана", несмотря на то, что не собирался с ним разговаривать, и забыв про Крым, возвращает российским туристам Турцию.
3. В Польше начинается очень сильная антиукраинская компания, раздувают которую лояльные России польские националисты и ряд купленных ею парламентариев.
4. Путин (в предверии саммита НАТО в Варшаве) звонит Обаме, который остается очень доволен беседой, чего не скрывает в своих последующих комментариях Кэрри.
5. Теперь уже бывший патриот Украины боксер Усик, неожиданно заявляет, что Крым - это Крым.
6. Три издания, из числа тех к мнению которых прислушиваются неожиданно меняют главных редакторов.
“Каша”! - скажите вы. А вот и нет! Все очень ровненько выстраивается в единую цепь.
Путин включает заднюю с Крымом, и ищет в лице Эрдогана союзника-переговорщика, который поможет не отдавая Крым Украине, сфабриковав очередной референдум, сделать его условно независимым. Что даст ему возможность сохранить контроль над полуостровом, через марионеточное правительство, при этом он хочет избавиться от экономической нагрузки, так как рассчитывает на кредитную линию от все тех же США, которые по его мнению, клюнут на его хитрый ход и станут помогать новому независимому правительству страны Крым.
С Польшей сложнее, поляки всерьез обеспокоены вопросом своей безопасности, и готовы оказать серьезную помощь Украине, союз с которой принесет ей куда больше, чем с любой из западных стран. Хотя бы потому, что она станет проводником Украины в Европу.
А что еще более страшно для России. Союз Польши и Украины полностью отрежет Европу от России и Россию от Европы, что в планы Путина вот никак не входит.
Подытожим: Путин намерен в ближайшее время намерен срочно избавиться от своих крайне неудачных капиталовложений в беспросветно убыточный Крым и ставший таковым за 2 года войны Донбасс. Отдавать просто так он их уже не может, и поэтому ему необходимо показать, через СМИ, что делает он это не вынужденно, не из-за того, что санкции приперли его к стенке. Путину очень важно показать, что он делает одолжение Западу, потому как если в России поймут, что он сдался, четвертого президентского срока ему не видать.
Параллельно Путин начинает антипольско-украинскую компанию, целью которой будет не дать нам объединиться в любой военно-политический или экономический союз. Ну и все это, все его безусловно мудрые и продуманные ходы, будут освящать правильно сориентированные подвластные ему СМИ.
P.S. Как это странно не прозвучит, но теперь, каждый день затягивания решения по вопросам украинских Крыма и Донбасса играет нам на руку, так как все больше загоняет Путина в долги.

"ФМ"